Трипільці були народом мирним і ні з ким не воювали. Кістяні наконечники для стріл, які знаходять дослідники, могли бути полєзні хіба шо на полюванні, котре займалолише допоміжну роль в господарстві – жінки з явноюнеохотою відпускали мущщин на охоту. Сучасні українки через тисячоліття солідарно тиснуть руки своїм трипільським подруженціям.
Отакий паціфизм трипільців довго тривати не міг, з огляду, шо навколо швендяло чимало агресивних кочових племен. Кочовики із заздрістю спостерігали за трипільцями, з трудом здержуючи класову ненависть до куркулів.Потерпівши так якихось три тисячі років, терпець у кочовиків врешті-решт увірвався і вони почали грабувати за поневолювати мирне трипільське селянство. Під їх ударами, як стрверджують вчені, трипільська цивілізація поступово занепала. Котра, однак, залишилася в пам’яті народній в безчисленних проявах побутової культури і звичаїв.
Дивлячись на нас через товщу тисячоліть трипільці шлють нам німу настанову: укріпляйте і вооружайте армію, блядь, і не тягніть муму за хвіст. Дєдушка дуже сподівається, що цей історичний урок трипільців буде Україною враховано.