olegtur77
09.06.2008, 22:15
Історична довідка
Біла Церква розташована в долині річки Рось за 84 км. на південний захід від столиці України м.Києва і є найбільшим промисловим та культурним центром столичної області з територією 3,4 тис.га та населенням - 203,9 тис.чол (станом на 1.07.2004 р.).
Біля міста проходить автострада Одеса-Санкт-Петербург.
Найближчий річковий порт знаходиться в м. Києві (84 км.), морський порт в м.Одесі (400 км.).
В місті є 1 аеродром, 2 залізничні станціі.
Місто Біла Церква - одне із найстаріших міст України.
Місто засноване в 1032 році великим Київським князем Ярославом Мудрим. Стародавня і перша назва нашого міста – Юр‘їв.
У 1240 році під час татаро-монгольської навали городище Юр‘їв було спалено. І тільки через сторіччя місто знову почало відбудовуватися. Білі руїни великого єпархіального собору були орієнтиром серед густих лісів Поросся. Саме з кольором цих руін пов‘язана нова назва відродженого міста - Біла Церква.
З того часу і до початку 18 століття Білу Церкву тримали, змінюючи один одного, литовські князі, київські воєводи, польські магнати, українські гетьмани. Білоцерківська фортеця стає то важливим прикордонним центром Речі Посполитої, то резиденцією українських гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, то епіцентром великих селянських повстань і козацьких війн. В кінці 16 століття військове значення Білої Церкви та кількість населення зросли настільки, що місто отримало Магдебурзьке право.
В 1712 році місто остаточно повертається під контроль польської корони, а в 1774 році останній польський король Станіслав Август подарував Білу Церкву коронному гетьману Франциску-Ксаверію Браницькому. З того часу і до революції 1917 року місто було власністю графів Браницьких, які внесли значний внесок у розвиток культури, промисловості, сільського господарства краю.
З діяльністю графів Браницьких пов‘язаний класичний ансамбль архітектурних споруд міста, які збереглися до нашого часу. Це Зимовий палац, костьол святого Іоана Хрестителя, комплекс споруд поштової станції, Преображенський Собор, церква святої рівноапостольної Маріі Магдалини. Але справжньою перлиною, безумовно, є великий ландшафний парк "Олександрія", чудовий витвір садово-паркового мистецтва 18 ст., в музеї якого експонується унікальна колекція мармурової скульптури митців світового значення.
За свою довгу історію місто неодноразово руйнувалося, зазнавало нападів незчисленних поневолювачів. Особливо постраждало місто і його населення під час Великоі Вітчизняної війни 1941-1945 років. Документ (http://www.soldat.ru/doc/vgk/55.html) про визволення Білої Церкви від німецьких окупантів.
За 950 днів окупації місто практично було повністю зруйновано, залишилось всього 40 тисяч населення.
До 1946 р. місто було повністю відбудоване. Протягом 1959-65 рр. збудовано та введено в дію 14 нових підприємств, а саме: заводи "Електоконденсатор", цегельний, залізобетонних виробів, металовиробів, енергоремонтних, щебневих, по виробництву молока, пива, круп, мінеральної вати, м‘ясокомбінат, комплекс домобудування та ін.
В 1966 році - розпочато будівництво Білоцерківського шинного заводу, в 1973 р.- заводу гумових технічних виробів, 1975 р.- заводу азбестотехнічних виробів.
Протягом 70-их років значно поліпшились надання транспортних послуг і зв‘язку, побутового обслуговування населення.
У 80-ті роки високими темпами розвивалися підприємства нафтохімічної та машинобудівної галузі міста, такі як: виробничі об‘єднання "Білоцерківшина", " Білоцерківсільмаш ", "Феррокерам", "Електрокераміка" та інші.
Інтенсивно розвивалися в місті підприємства легкої промисловості, харчування.
У 80-ті роки зміцнення економічного становища підприємств міста дозволило збільшити витрати на соціально-культурний розвиток Білої Церкви, у тому числі на будівництво і капітальний ремонт житла.
В 1986 році сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства - аварія на Чорнобильській АЕС. Велика частина жителів міста, зокрема працівники пожежної охорони, автотранспортних підприємств, міліції, цивільної оборони, медичних установ, працівники СЕС та комунальних служб міста брали участь у ліквідації наслідків аварії.
Біла Церква розташована в долині річки Рось за 84 км. на південний захід від столиці України м.Києва і є найбільшим промисловим та культурним центром столичної області з територією 3,4 тис.га та населенням - 203,9 тис.чол (станом на 1.07.2004 р.).
Біля міста проходить автострада Одеса-Санкт-Петербург.
Найближчий річковий порт знаходиться в м. Києві (84 км.), морський порт в м.Одесі (400 км.).
В місті є 1 аеродром, 2 залізничні станціі.
Місто Біла Церква - одне із найстаріших міст України.
Місто засноване в 1032 році великим Київським князем Ярославом Мудрим. Стародавня і перша назва нашого міста – Юр‘їв.
У 1240 році під час татаро-монгольської навали городище Юр‘їв було спалено. І тільки через сторіччя місто знову почало відбудовуватися. Білі руїни великого єпархіального собору були орієнтиром серед густих лісів Поросся. Саме з кольором цих руін пов‘язана нова назва відродженого міста - Біла Церква.
З того часу і до початку 18 століття Білу Церкву тримали, змінюючи один одного, литовські князі, київські воєводи, польські магнати, українські гетьмани. Білоцерківська фортеця стає то важливим прикордонним центром Речі Посполитої, то резиденцією українських гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, то епіцентром великих селянських повстань і козацьких війн. В кінці 16 століття військове значення Білої Церкви та кількість населення зросли настільки, що місто отримало Магдебурзьке право.
В 1712 році місто остаточно повертається під контроль польської корони, а в 1774 році останній польський король Станіслав Август подарував Білу Церкву коронному гетьману Франциску-Ксаверію Браницькому. З того часу і до революції 1917 року місто було власністю графів Браницьких, які внесли значний внесок у розвиток культури, промисловості, сільського господарства краю.
З діяльністю графів Браницьких пов‘язаний класичний ансамбль архітектурних споруд міста, які збереглися до нашого часу. Це Зимовий палац, костьол святого Іоана Хрестителя, комплекс споруд поштової станції, Преображенський Собор, церква святої рівноапостольної Маріі Магдалини. Але справжньою перлиною, безумовно, є великий ландшафний парк "Олександрія", чудовий витвір садово-паркового мистецтва 18 ст., в музеї якого експонується унікальна колекція мармурової скульптури митців світового значення.
За свою довгу історію місто неодноразово руйнувалося, зазнавало нападів незчисленних поневолювачів. Особливо постраждало місто і його населення під час Великоі Вітчизняної війни 1941-1945 років. Документ (http://www.soldat.ru/doc/vgk/55.html) про визволення Білої Церкви від німецьких окупантів.
За 950 днів окупації місто практично було повністю зруйновано, залишилось всього 40 тисяч населення.
До 1946 р. місто було повністю відбудоване. Протягом 1959-65 рр. збудовано та введено в дію 14 нових підприємств, а саме: заводи "Електоконденсатор", цегельний, залізобетонних виробів, металовиробів, енергоремонтних, щебневих, по виробництву молока, пива, круп, мінеральної вати, м‘ясокомбінат, комплекс домобудування та ін.
В 1966 році - розпочато будівництво Білоцерківського шинного заводу, в 1973 р.- заводу гумових технічних виробів, 1975 р.- заводу азбестотехнічних виробів.
Протягом 70-их років значно поліпшились надання транспортних послуг і зв‘язку, побутового обслуговування населення.
У 80-ті роки високими темпами розвивалися підприємства нафтохімічної та машинобудівної галузі міста, такі як: виробничі об‘єднання "Білоцерківшина", " Білоцерківсільмаш ", "Феррокерам", "Електрокераміка" та інші.
Інтенсивно розвивалися в місті підприємства легкої промисловості, харчування.
У 80-ті роки зміцнення економічного становища підприємств міста дозволило збільшити витрати на соціально-культурний розвиток Білої Церкви, у тому числі на будівництво і капітальний ремонт житла.
В 1986 році сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства - аварія на Чорнобильській АЕС. Велика частина жителів міста, зокрема працівники пожежної охорони, автотранспортних підприємств, міліції, цивільної оборони, медичних установ, працівники СЕС та комунальних служб міста брали участь у ліквідації наслідків аварії.